повѣдати — ПОВѢДА|ТИ (607), Ю, ѤТЬ гл. 1.Рассказать (рассказывать), поведать, сказать: Повѣдаша нѣкотерии дх҃вьнии. достоини вѣрованию. ˫ако очивисть || нѣкъгда ˫ави сѧ имъ ди˫аволъ. (διηγήσαντο) Изб 1076, 193–194; ѿ петра гр‹амот›а. къ влъчькови. то еси ты … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
повѣдати — Повѣд̀ати (2) 1. Возвещать, предвещать, предсказывать: Другаго дни велми рано кровавыя зори свѣтъ повѣдаютъ; чръныя тучя съ моря идутъ, хотятъ прикрыти д̃ солнца. 12. Дятлове тектомъ путь къ рѣцѣ кажутъ, соловіи веселыми пѣсньми свѣтъ повѣдаютъ.… … Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"
повідати — дієслово доконаного виду повідати дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
повідати — відам, даш, дат, Сб. Розказати про щось, повідомити. А дам я ти сто овец, Не повідай, же я йому отец. (н. п.) … Словник лемківскої говірки
повідати — казати … Лемківський Словничок
повѣданыи — (6*) прич. страд. прош. к повѣдати. 1.В 1 знач.: бѣ бо ˫авѣ и ваше и наше ѹсьрдиѥ твьрже. и ни въпросьно мьнѧашесѧ о ѹслышанѣмь. ѥже ˫ако ѹслышано. прѣже повѣдано. (προηγησαμένη) КЕ XII, 170а; повѣдано же бы(с) въ ѹши фараону. ˫ако изидоша людьѥ… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
повѣдаѥмыи — (2*) прич. страд. наст. к повѣдати в 1 знач.: Подобаѥть мало о томь посѣдовати [вм. побесѣдовати] о самои блг(д)ти б҃а и сп҃са нашего iс(с)а х(с)а многа чюдеса. б҃олепно сдѣ˫авшю и въ всѣ(х) [Пр сер. XIV (2), 108а добавлено ѹстѣхъ] повѣдаѥмомъ.… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
повідомляти — 1) = повідомити (кого доводити до чийогось відома), сповіщати, сповістити, давати знати, дати знати (кому), вістувати (кому), повістувати, повістити (кому), повідати, повідувати, повідати, повісти (кому); інформувати, подавати, подати (кому… … Словник синонімів української мови
повіданий — а, е, книжн. Дієприкм. пас. мин. ч. до повідати … Український тлумачний словник
повідувати — див. повідати … Український тлумачний словник
